Жінки і мобілізація в серпні: кого торкнеться, хто не виїде з країни і що по "бусифікації" і "повісткам в туалеті"

Із серпня-2025 для частини українок ситуація зміниться — не критично, але точно не непомітно. Йдеться не про "все, кінець, всіх забирають", як малює паніка у соцмережах, а про конкретні правила, які давно були озвучені, але тепер починають діяти жорсткіше.

То що ж насправді чекає на жінок?

По кому дзвонить військкомат?

Поки що — тільки по тих, хто має медичну освіту. Якщо ви фармацевтка, медсестра, акушерка, стоматологиня чи фельдшерка — маєте стати на облік у ТЦК. Навіть якщо давно змінили фах на щось далеке від медицини. Це не новина, але тепер із оновленням даних потрібно бути пильнішими — невчасне повідомлення про зміни може вилізти боком: штраф, а подекуди й заборона на офіційне працевлаштування.

Але мобілізація жінок — добровільна

Тут усе чітко: мобілізувати жінок насильно ніхто не буде. Це передбачає закон. Якщо ви не хочете – вас ніхто силоміць не тягне в ЗСУ. Інша справа, якщо є бажання і готовність – тоді підписуєте контракт. Але не підходите, якщо вагітні чи самі виховуєте дитину.

Кому закривають кордон?

З 1 серпня виїхати за кордон не зможуть жінки, які вже служать у ЗСУ, працюють у правоохоронних органах або є держслужбовицями. Якщо немає письмового дозволу від керівництва – залишаються в Україні. Це логіка війни: ключові люди мають бути тут, коли країна на межі.

Про "буси" та "повістки в туалеті" — кому це вигідно?

Так, іноді дії ТЦК виглядають не найделікатніше. Але більшість працівників там – ветерани, які вже пройшли війну. Їхня місія – підготовка захисників, а не рейди заради статистики. Попри це, в інформаційному просторі – шквал новин про "тотальний призов", "полювання на жінок", "пастки в метро". 80% цього – фейки, які запускає російська пропаганда. Їм вигідно, щоб ми боялись одне одного більше, ніж ворога.

Чому зараз важливо не панікувати, а діяти?

Росія — не казкова істота з далекого лісу. Вона поруч. Вона вбиває, катує, руйнує. І поки ми сперечаємось, чи варто жінкам оновити свої дані в ТЦК, на окупованих територіях чоловіків, які не хочуть воювати, просто розстрілюють. Їм усе одно — живі чи мертві, аби штовхати вперед.

Ми не воюємо заради самої війни. Ми боремось, щоб жити по-своєму. І щоб наші діти не знали, як це – чекати вибуху, коли засинаєш. Тому підтримка армії, донати, волонтерство – це не просто тренд, а єдина можливість вижити й перемогти.

Читайте також:

Нові штрафи, виплати, мобілізація, "Укрзалізниця" та ліки: які зміни чекають на українців.

ТОП-8 помилок водіїв, через які "злітають" гроші: як не платити штрафи, коли цього можна уникнути.